Археологічні дослідження 2003 року виявили рештки кам’яної будови біля фундаментів Спасо-Преображенського храму. Виникло припущення, що це – княжий заміський терем, при якому могла бути церква. Правда, це не виключає наявності монастиря. Терем, мабуть, було зруйновано під час ординського нашестя. 1618 року тутешні землі захопили поляки. Ченці пішли з монастиря, забравши всі цінності. Лише у другій половині XVII століття монастир почали відновлювати під заступництвом єпископа Лазаря Барановича. За радянської влади в 1926 році монастир був закритий. Під час німецько-фашистської окупації на території обителі було влаштовано концтабір, де загинуло близько 20 тисяч осіб. Під час звільнення міста від нацистів у 1943 році монастирські будівлі дуже постраждали. У 50-х роках минулого століття на території проводили археологічні розкопки. Згодом частину будівель монастиря відремонтували і розмістили в них будинок інвалідів. У 1980-х роках ще раз провели розкопки, відреставрували частину фортечних споруд, а наприкінці 1990-х тут знову оселилися ченці. 2003 року відновлювальні роботи було закінчено, тож обитель нарешті набула колишнього вигляду. У 1990 році на території монастиря був створений музей "Слова про Ігорів похід", експозиція якого розповідає про цю давньоруську літературну пам’ятку й описувані в ній події. Зараз монастир є діючим, а вхід на його територію відкрито для всіх охочих.