Фортифікаційну споруду зведено з темно-червоного пісковика в архітектурному стилі раннього ренесансу. Будівля має форму прямокутного (близького до трапеції) трикутника із звуженням кутів, який утворюють метрові завширшки масивні мури довжиною до 90 метрів і до шести метрів заввишки. Кожен кут увінчаний двома двоярусними високими баштами з бійницями. Башти з півночі поєднувалися з двоповерховим житловим будинком. Перед чотиригранним південним бастіоном замку розташовувся равелин. З південного боку башти поєднувала бойова галерея, яка утворювала арковий в’їзд з білокам’яним рустом, брамою і гербом перших власників замку – на ньому два леви, надпис латиною і дата зведення споруди. До головної брами повз рів вів вузький дерев’яний міст. Внаслідок династійних шлюбів замок перейшов спочатку до роду Гольських, а згодом до Потоцьких. Підзамочківський замок береже у своєму кам’яному серці безліч кривавих штурмів й славетних перемог. Однак штурм козаків 1648 року, а згодом руйнівні дії турків 1676 року призвели до того, що вже з 1648 року замок згадується в літописах як руїни, які аж до 1780 року використовувала родина Потоцьких як житлове приміщення. Усю першу половину ХІХ століття замок функціонував як паперова фабрика, доки брати Потоцькі не дозволили за грошову винагороду розібрати його на будівельні матеріали. З приходом радянської влади, а саме з 1930-х років замок, який остаточно перетворився на руїни, був законсервований. Сьогодні під час екскурсійного огляду колись величної кам’яної твердині славетних родів можна бачити лише фрагменти мурів, вцілілі вежі південної та північної сторін, напівзруйновану східну вежу, південний мур замкової споруди й пам’ятний надпис з гербом.