Панас Мирний прожив у будинку на тодішній вулиці Кобіщанській з 1903 року до самої смерті в 1920 році. Звідси він ходив на службу в казенну палату, а також написав більшу частину своїх творів, надихаючись місцевою природою і колоритом краю; запрошував іменитих гостей – відомих літераторів, музикантів. Після смерті письменника його вдова Олександра Михайлівна стала першою дарувальницею музейних експонатів. За двадцять років роботи музей розширився і став займати всі вісім кімнат садиби – робочий кабінет і одночасно спальню письменника, передпокій, їдальню, вітальню, дитячу кімнату, спальню дружини, кухню. Весь цей час ним керував син Панаса Мирного (Рудченко) Михайло. У 1962 році він передав будинок, меблі, особисті речі та інше майно державі. Поступово музей-садиба переріс в меморіальний комплекс, до складу якого увійшов сад, що оточував садибу, площею в півтора гектара з посадженими самим письменником деревами і кущами, а також літературно-виставкова частина, збудована в 1985 році. Музей має науково-дослідний відділ, відділ фондів, наукову бібліотеку і науковий архів. На території меморіалу знаходиться бронзовий бюст письменника і його могила.