Саме ці два підприємства протрималися довше за інших, адже в XIX ст. в Полонному працювало відразу чотири фарворових заводи, перший з яких з’явився ще в 1848 році. Протягом цілого століття фарфорове мистецтво було невід’ємною частиною життя багатьох полонців, зустрічалися навіть цілі династії майстрів. У 1972 році на території ПФЗ його директором Петром Іванченко був відкритий музей, тоді й почалася формуватися колекція. Потім турботу про музеї переклав на свої плечі головний художник Микола Козак, який продовжував невпинно стежити за колекцією і після закриття заводу в 2008 році. Завдяки цьому вдалося зберегти 4700 примірників. До того ж М. Козак домігся передачі музею на баланс міської ради та виділення для нього приміщення, ремонт в якому здійснився на кошти організованого ним благодійного фонду. У 2006 році з ініціативи М. Козака після зупинки виробництва ПЗХК і його розвалу була викуплена для музею "кімната зразків" його виробів. У той же час колекція заводу кераміки вже перейшла в Хмельницький обласний краєзнавчий музей. На основі наявних матеріалів, архівів заводу і спогадів його художників, колекціонер з Хмельницького Людмила Романюк шість років готувала до видання книгу про історію підприємства, в яку увійшло понад 700 зразків його продукції. Презентацію видання приурочили до відкриття "Музею порцеляни Полонного". Музей розповідає про діяльність двох заводів, тут представлені вироби продукції рубежу XIX-ХХ століть.