Колись покинута садиба стала відроджуватися і знову відбудовуватися після того, як колишні господарі продали її статському раднику Григорію Почеці. У 1817 році його дружина Парасковія перейнялася зведенням православної кам’яної церкви з дзвіницею на території садиби. Усипальницю всередині храму створив скульптор Монігетті. Церква спроектована у стилі ампір. Хрестоподібна західна частина більш подовжена. Витончено декорований фасад пілястрами та сандриками. У радянські часи два яруси дзвіниці були зруйновані, так само, як південний, південно-східний портики церкви та купола. У 1935 році склеп всередині усипальниці було знищено. У процесі реставрації відновлені всі п’ять куполів. Внутрішній інтер’єр церкви вже повністю відреставровано. З початку XIX століття на протязі більше ста років садиба була популярним центром духовного життя. Тут побували Глінка, Гоголь, Шевченко, Врубель, Рєпін та інші художники, музиканти, письменники.