Він – італійський військовополонений, а вона – українка, яку вивезли до Німеччини на каторжні роботи. Їхня історія розпочалася в далекому 1943 році. Вони познайомилися в таборі для полонених і були разом два роки. У 1945 році їх розлучили. Через понад півстоліття вони таки вірили, що знову побачаться. Завдяки листу Луїджі, написаному на адресу передачі з пошуку людей "Жди меня", 2004 року вони зустрілися. Луїджі та Мокрина одружилися та стали символом неймовірного кохання. Їхню історію було вирішено увічнити в бронзі як приклад для молодого покоління.