Покровський монастир заснувала велика княгиня Олександра Петрівна – дружина Миколи Миколайовича, брата імператора Олександра II. Перенісши важку фізичну травму, вона переїхала до Києва, купила земельну ділянку й отримала дозвіл Синоду створити обитель. Її звели там, де за переказами колись був великий сад, де самотньо молився подвижник Києво-Китаївської пустині Феофіл. Він передрік, що згодом тут буде жіночий монастир, засновницею якого стане "царствена жона".Архітектор В. Ніколаєв, маючи за зразок московсько-ярославську архітектуру XVI-XVII століть, створив проект і спорудив будівлю обителі в псевдоруському стилі.Будуючи кам’яний храм на честь святителя Миколая, тут уперше в імперії використали залізобетонні перекриття (проект А. Вербицького).У 1923-го році монастир припинив роботу, храми закрили, а розписи знищили. У 1930-х зруйнували бані Микільського собору.Відродження обителі почалось 1941-го року за нацистської окупації. У повоєнні роки монастир не раз мали закрити, але цього не сталося.У 1980-му році комплекс будівель Покровської обителі отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення.