Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир було засновано на звичному для парафіян місці. Ще 1905 року на території, яку нині займає монастир, було споруджено храм на честь святих страстотерпців Бориса і Гліба. Своєю чергою ця релігійна споруда будувалася на місці старої дерев’яної церкви початку ХІХ століття. Новий храм виконував свої функції недовго – уже на початку 30-х років ХХ століття його закрили. Потім він знову відкрився на нетривалий період під час Другої світової війни, 1942–1943 року. Після цього релігійна споруда знову втратила свої культові функції, її використовували як склад. З 1991 року почалося відродження храму. За шість років на його місці було затверджено Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир. Після затвердження у храмі оновилася ікона Спаса Нерукотворного (здогадно належить до XVIII століття), яка почала вважатися чудотворною. Крім того, в монастирі знаходиться постійно оновлювана ікона Казанської Божої Матері (найімовірніше XVII століття).