З того часу Радомишль став місцем проведення уніатських церковних соборів, синодів, куди з’їжджалися сотні делегацій з усіх єпархій. Тут висвячували єпископів і священиків. Природно, це сприяло зростанню політичного і економічного впливу міста. Завдяки уніатській метрополії було побудовано більшість церков і храмів регіону. Однак це тривало недовго, і вже в 1795 році консисторія припинила свою діяльність. До наших днів цілими залишилися лише палати метрополії (з радянського часу і по сьогоднішній день тут розташована міська школа). На її території в 1898 році побудували водонапірну вежу, ще один символ Радомишля.