У завороті повноводної річки, на плато високої гори, що оточена густою лісовою гущавиною, у XII столітті виник дерев’яний оплот Галицьких князів. Через два століття ці мальовничі землі опинилися під владою польського короля Казимира III Великого. Саме тоді, у другій половині XIV століття, за ратні перемоги та вірну службу родоначальник Бучацького роду – ополячений шляхтич Михайло Адванець отримав ці благодатні землі. Після чого дерев’яний замок замінили кам’яним, а біля підніжжя гори була збудована головна святиня католицизму – костел Успіння Пресвятої Богородиці. З плином часу й регулярних атак татаро-монголів, замок поступово змінював свій вигляд. Основні роботи з реконструкції замку були проведені в 1580-х роках сім’єю Бучацьких-Твардовських на гроші отримані містом. На початку XVII століття завдяки династичному шлюбу місто й замок переходять у володіння могутнього роду Потоцьких. Фортифікаційну досконалість замку в процесі реставраційних робіт 1630-х років надала легендарна жінка – Марія Могилянка, що дозволило зберегти твердиню під час визвольного повстання Хмельницького проти турецько-татарських нападів. Але велика пожежа поглинула безліч будівель, що оточували замок, включно з костелом. З підписанням Польщею договору під стінами Бучацького замку мир на землі Галицькій не настав. Через чотири роки після підписання договору, в 1676 році, кам’яна твердиня над Стрипою одинадцять років зазнавала руйнувань під час турецької окупації. До середини 1780-х років замок знову був відновлений дбайливими руками власника – Стефаном Потоцьким і незабаром став плацдармом для визвольних змагань польського короля, у результаті чого від колись квітучого міста залишилися лише кріпосні споруди. На початку XIX століття колись кам’яну гордість роду Потоцьких почали розбирати.