Згідно з документами, граф Оссолінський придбав будівлю монастиря, що занепадала, для розміщення своєї літературної колекції. На його замовлення архітектор з Відня П. Нобіле здійснив кардинальну перебудову споруди. Бібліотечний фонд постійно поповнювався, тому 1827 року споруду знову перебудували й значно розширили під керівництвом архітекторів Ю. Бема, Ф. Баумана, З. Зальцмана. На початку ХХ століття в Оссолінеумі зберігалося більше 2000 екземплярів друкованих видань, 5000 рукописів, 2000 пергаментів, сотні автографів. Також тут розміщувалася музейна експозиція Любомирських, яка складалася з культурно-історичних експонатів і картин відомих художників. З приходом на Західну Україну радянської влади,1939 року, на базі бібліотеки Оссолінських і більше 80 приватних і громадських бібліотек було створено великий музейно-бібліотечний фонд Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. Після Другої світової війни 30% фонду було передано за програмою репатріації Польській республіці, велику частину вивезено до Москви, до бібліотеки Академії наук СРСР. І старовинна будівля, і бібліотека не загинули після такого масштабного спустошення завдяки родині Тетяни і Володимира Антоновичів. Вони доклали зусиль і коштів для реставрації й збереження книгосховища.