Перші дані про православну Троїцьку церкву належать до 1582 року. Існує версія, що на цьому місці знаходився ще більш давній храм XIII–XIV століть. У часи турецького правління церква слугувала мечеттю. Після уходу турків храм перейшов у володіння до греко-католиків і став соборним. В середині XVІІІ століття силами базиліанських ченців, котрі оселилися при церкві, було засновано монастир, дзвіницю, а також організовано школу богословства. Після входження Поділля до складу Російської імперії 1793 року Троїцький храм спіткала доля всіх уніатських культових споруд: його передали православним. 1836 року біля монастирського корпусу з’явилася прибудова у вигляді мурованого флігеля у два поверхи з теплою церквою Антонія та Феодосія Печерських. До 1855 року завершилася реконструкція Троїцької церкви з наданням їй православних форм. Сама споруда вийшла невеликою, довжиною близько 23 метрів і шириною близьком семи. Західна частина відділена від середньої частини аркою. У радянські часи церкву цілком зруйнували й відновили вже після розпаду Союзу.