Залозецький замок в XVI-XVIII ст. належав родинам польських магнатів Вишневецьких та Потоцьких (тут помер Юзеф Потоцький). У 1768 р. був проданий Михайлу Ронікеру. Замок не раз був зруйнований через штурми козацьких, польських, татарських та турецьких військ. У 1603 р. він був одним з головних пунктів збору раті Лжедмитрія II для походу на Москву. У другій половині XVIII ст. в приміщеннях замку розташовувалася суконна фабрика, потім пивоварня. Тоді підвали використовували для зберігання пива. Значні руйнування були нанесені замку російськими артобстрілами під час Першої світової війни. Остаточно його розтягнули місцеві селяни. Споруджений з місцевого пісковика, чотирикутний в плані з чотириярусними вежами і воротами з підйомним мостом. Замок оточував рів з водою. Житлові будівлі розміщувалися по периметру північній і південній стін. Двоповерховий палац знаходився в північній частині. Двоярусні каземати з арочним проїздом головних воріт по центральній осі фасаду і кутовою, неправильною в плані п’ятигранною вежею – в північно-західній. В’їзні ворота з білокамінним порталом з рустованими пілястрами несли антаблемент тосканського ордеру. Підвал вежі, перекритий напівциркульним склепінням і каземати, з’єднував вузький довгий коридор.