У третьому тисячолітті до нашої ери на території України вперше з’явилися степовики-кочівники зі сходу. У пошуках пасовищ для своїх стад, вони змітали зі свого шляху місцеві племена, а кам’яні статуї богів, підкорених народів, вони використовували як будівельний матеріал. За способом захоронень – в ямах під курганами – археологи назвали войовничих прибульців носіями ямної культури. Минув час, і на зміну їм прийшли нові завойовники. Громлячи і проганяючи попередників, вони не чіпали могил їхніх вождів, а часто використовували готові кургани для поховань своїх ватажків. Бронзовий вік – це період створення легенд і переказів, які лягли в основу міфів більшості європейських і азіатських народів. Але самі творці міфів імені свого в історії не зберегли, так і залишившись на століття ямниками, катакомбниками, зрубниками. Імена кочівників літописного періоду відомі нам тільки завдяки тому, що їхні сусіди вносили в літописи відомості про спустошливі набіги кіммерійців, скіфів, сарматів. За результатами наукових досліджень, в кургані під Яснозір’ям покояться останки представників згаданих етноісторичних спільнот. Але на даний момент немає відомостей про те, що цей курган був розкопаний і детально вивчений археологами.