Про це місце
По Дніпру від Києва до Запоріжжя побудовано п’ять гідроелектростанцій. Дніпровська ГЕС, зведена в 1927–1932 роках, є найстарішою з них. На той час це була найбільша станція Європи.
Грандіозна гідротехнічна споруда була зведена майже без техніки, вручну: зокрема, бетон для будівництва греблі місили ногами. Умови праці були каторжними, а залишити будівництво працівники не могли. Кількість загиблих досі не відома. Пропаганда сповіщала, що будівництво триває без залучення іноземних фахівців, своїми силами. Але головний консультант проекту, полковник Х’ю Купер, згодом отримав орден Червоного Прапора, а турбіни, встановлені на станції, були вироблені в Америці. 1941-го року під час відступу радянські війська підірвали греблю. Робота ГЕС була відновлена в 1947-му році завдяки жінкам, котрі працювали по 17 годин на добу, щоби відродити виробництво. У 80-х роках ХХ століття постало питання про необхідність часткової заміни зношених залізобетонних конструкцій і реконструювання турбін. Але вирішили цю проблему тільки в 1997-му році. З історією спорудження Дніпровської ГЕС можна ознайомитися в музеї, розташованому поруч з дирекцією станції. У ньому є два зали з експонатами, пов’язаними з будівництвом першої і другої черги ГЕС, а також із повоєнним відновленням станції.