За час існування будівлі, її тільки реставрували, не змінюючи початкових архітектурних рис. Період будівництва припадає на межу XVII і XIX століть, коли в Ужгороді відбувався плавний перехід від бароко до класицизму і еклектики. Оскільки будівля призначалася під семінарію, фасад виконаний скромно, без великих колон. З парадної сторони, де вхід зберіг арочну форму, корпус є двоповерховим, а ззаду, через разючий схил місцевості, будівля має три поверхи. Дах - двосхилий, вікна залишилися дерев’яними. Греко-католицький навчальний заклад став одним із перших педагогічних шкіл на українських просторах і в Східній Європі. В кінці XVIII століття зусиллями першого директора семінарії Дмитра Поповича було відкрито п’ятимісячні курси для вчителів. За деякий час з’явилася повноцінна школа. Директор сам особисто об’їжджав околиці повіту, збираючи дані про учнів, щоб набрати курс. Після смерті Поповича 1808 року директором став Георгій Кричфалуший. За 26 років курси подовжили з п’яти до дев’яти місяців, а ще за десять років навчання зробили двокласним.