Дорога до святилищ починається в селі Крутилів. Маршрут позначено інформаційними покажчиками і стендами. За селом починається лісова дорога. Городища насипали ще скіфи, а розквіт духовного центру припав на X-XIII століття. Коли князь Володимир хрестив Русь у 988 році, волхвів вигнали з Києва. Вони прийшли саме сюди, тож сюди перемістився центр язичництва. Ця місцевість для язичників була такою ж важливою, як Мекка для мусульман або Єрусалим для християн. Городища мали суто сакральне значення. Тут молилися, проводили різні ритуали і приносили жертви давнім богам. Стародавні городища мали складну структуру. На валах палили ритуальні багаття; на спеціальних майданчиках було встановлено ідоли та вирито колодязі, куди скидали жертви, в тому числі й людські. Знайдені жертовні предмети також свідчать, що ці місця відвідували різні соціальні верстви населення. Біля городищ є джерела з цілющою водою. Вода в різних джерелах різна: є з домішкою іонів срібла, дуже корисна для лікування хвороб очей, є "гліцеринова", корисна для шкіри. Біля джерел також проводили обряди: про це свідчать жертовні камені з заглибленнями, що збереглися, і розкопані рештки довгих культових будинків. Від святилищ аж до Звенигорода вела брукована дорога. Зараз бруківку заховано під шаром землі, але сама дорога збереглася. До печери відлюдника на вершині гори ведуть сходи, висічені в камені. За часів волхвів тут також було місцем жертвоприношень. Вхід до печери позначено великим дерев’яним хрестом. Печера складається з келії із кам’яним ложем і молитовної кімнати з вівтарем. Відлюдник жив тут у 1830-х роках.