Спорудження належить до Салтівської археологічної культури (середина VIII – середина Х століть нашої ери), досліджена площа становить дві тисячі квадратних метрів. Оборонні укріплення городища складалися з двох зовнішніх ліній захисту, створених за системою "рів-вал", і однієї внутрішньої цитаделі з товстими стінами шириною вісім метрів. Усередині знаходився великий двір. Археологи стверджують, що городище використовувалося тільки як притулок для населення навколишніх сіл, постійно тут ніхто не проживав. Однак споруда могла витримати тривалу облогу. Кілька великих будівель використовувалися як продовольчі склади.