Історія становлення самарського храму бере свій початок ще в Х VII столітті. На острові була побудована невелика дерев’яна церква святого Миколая. За козаччини це місце називали Запорізькою Палестиною, оскільки тут існували суворі монастирські правила, яких дотримувалися навіть січовики. Хоч під час війни з поляками храм зруйнували, будівля була відновлена ​​і була не тільки Божим домом, а й оборонної фортецею для козаків. Браві запорожці укривалися в стінах монастиря під час російсько-турецьких боїв, а турки і татари приймали тут православну віру і хрещення. Пізніше місцеві воєводи виділили коштів, і храм перебудували на кам’яний. Радянська влада закрила монастир, перетворивши його на притулок, і тільки в 1990-х роках він відновив роботу.Сьогодні монастир пережив ряд реконструкцій. Його територія поділяється на 4 частини, а особливо цікавим є підземний храм Кирика і Улити. Хоча монастир чоловічий, на території церкви можна зустріти жінок, які допомагають по господарству. Храм часто навідують паломники: тут зберігаються мощі та святі ікони.