Скельний монастир по праву можна назвати найзагадковішим місцем Тернопільської області. Це творіння природи, облаштоване за допомогою людських рук. Його місце виникнення не випадкове, так як село Монастирок розташоване "на краю цивілізації", куди не ходить навіть транспорт. Це ідеальне місце для самітників, які і влаштувалися тут ще в IX-X століттях, вони ж і заснували монастир. Є припущення про те, що ще задовго до їх приходу на цьому місці відбувалися язичницькі обряди, про що свідчить камінь-жертовник, що знаходиться неподалік. Вхід в печеру увінчаний величезним каменем, що підтримується трьома колонами з кам’яних брил. Храм всередині печери прикрашений лампадками і іконами. Раніше він був обшитий деревом, але внутрішнє оздоблення не збереглося в зв’язку з пожежею. Від скелі прокладена кальварія – хресний шлях з 12 хрестами до Хрестовоздвиженської церкви. Основною визначною пам’яткою монастиря є древній вівтар, що зберігся до сьогодні.