У першій половині XIX століття село належало нащадку знатного роду, піклувальнику Харківського університету Юрію Головкіну. Його садиба була в трьох кілометрах від села. Восени 1839 року під час земляних робіт під час спорудження винокурні на березі річки Хусь поблизу Кулешівки робітники натрапили на величезні кістки. Це був час, коли щойно розпочали вивчати доісторичних істот. Але граф, якому повідомили про дивну і страшну знахідку, як розумна і заможна людина, відразу зрозумів, що може йтися про цінне археологічне відкриття. Він звернувся до свого друга, вченого-натураліста, професора медицини Харківського університету І.І. Калиниченко. Той з експедицією прибув на місце, де продовжив розкопки. Роботи тривали близько десяти днів, а вчені зазнали певних труднощів через ґрунтові води. Втім, вдалося дістати і зібрати два повних скелети мамонтів. До Харкова їх доправили на шести підводах. На жаль, доля цієї знахідки на сьогодні невідома. Одну було подаровано Харківському музею. На честь пам’ятної події граф вирішив на цьому місці поставити пам’ятний знак. Його автором став сам Калиниченко. До 1988 року це був перший і єдиний пам’ятник. Він мав не тільки художню, а й історичну цінність. Саме тут проходив кордон між Польсько-Литовською державою і Московією. До слова, пам’ятник увійшов до першої трійки сімох чудес Сумщини. Його зображено й на гербі Недригайлівського району.