Володіли садибою в Комарно польські шляхтичі Лянцкоронські, які належали древньому роду, відомому ще з 1370 року. Прізвище походить від села Лянцкорона. Закладений палац в Комарно був у XVIII столітті. Будівля у стилі класицизму зовні не вирізнялася особливими розкошами, на відміну від внутрішнього оздоблення. В період між Першою і Другою світовими війнами тут розташовувалася школа. Останньою господинею садиби була середня дочка графа Кароля Лянцкоронського – Кароліна Лянцкоронська (1898–2002 роки). Народилася у Відні, як і батько, усе життя пов’язала з мистецтвом. Стала першою в Польщі жінкою, яка захистила докторську з філософії та мистецтвознавства і отримала звання (1934 рік) почесного доктора Львівського університету. Була видатним спеціалістом з італійського Ренесансу. Після смерті батька (1933 рік) отримала у спадок палац в Комарно, але мешкала у Львові на вул. Зиморовича, 19, оскільки викладала у Львівському університеті аж до квітня 1940 року. Під час війни вступила до лав Польської Армії Крайової та Червоного Хреста. Організовувала й координувала допомогу інтернованим польськім солдатам, які помирали, й арештантам нацистським тюрем Генеральної Губернії. У травні 1942 року була заарештована у Коломиї, ув’язнення відбувала у Станіславі (Івано-Франківськ) й Львові. Була засуджена до смерті, але завдяки втручанню італійської королівської родини вирок замінили на ув’язнення у концтаборі Равенсбрюк. Звільнена 1945 року. За цей час садиба була розграбована німецькими військами, а деякі споруди геть-чисто спалені. Кароліна емігрувала в Італію, де працювала у Фонді підтримки полської науки та просвіти за кордоном. Померла у Римі 24 серпня 2002 року.