У березні 1944 року війська III Українського фронту підійшли до Миколаєва. Гітлерівці організували на підступах до міста ешелонну оборону між річкою Інгул і Бузьким лиманом. Концентрація наступаючих військ була утруднена весняним бездоріжжям. У цих умовах було прийнято рішення відправити десант. Метою операції було перешкодити підриву німцями споруд порту, а також викликати паніку у ворога. До десантного загону увійшли 55 морських піхотинців-добровольців, 2 зв’язківця, 10 саперів і місцевий рибалка-провідник. У ніч на 26 березня по Бузькому лиману десантний загін дістався в район порту, прибрав вартових біля елеватора, щоб розміновувати зерносховище, і організував оборону дороги з порту в місто. Вранці вони були виявлені гітлерівцями і протягом двох діб відбили 18 атак ворога. З ольшанців в живих залишилося тільки 12 морських піхотинців, троє з них незабаром померли від отриманих поранень. Всім учасникам десанту було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Загиблих десантників поховали в братській могилі в центрі Миколаєва. У 1974 році при підготовці до святкування 40-річчя Перемоги пам’ятник і сквер були реконструйовані. У північній частині скверу зараз горить вічний вогонь і встановлені меморіальні плити над братською могилою загиблих ольшанців.