Перші згадки про домініканський монастир значаться 1624 роком, коли він входив до складу оборонних споруд. У той час він був дерев’яним, однак уже в 1760 році його перебудували в кам’яний костел. В цілому діяльність монастиря була ширшою, ніж здійснення богослужінь і навчання семінаристів, адже в 1805 році на його території було організовано "народне училище". Ряд подій призвів до того, що в 1831 році монастир закрили, проте збереглися будівлі костелу, келії і оборонна вежа. З 1832 року приміщення монастиря передали православній церкві. З приходом радянської влади функції монастиря кардинально змінилися – в післявоєнний період на його території організували спортивне співтовариство, а келії були визначені як квартири. У 1980-ті роки всіх мешканців розселили, а на території головного костелу збудували орган із залученням іноземних фахівців. Однак уже через кілька років заклад був повністю знищений вандалами. У 1991 році монастир передали УПЦ МП, тоді він отримав свою нову назву. Сьогодні собор функціонує, збереглася оригінальна архітектура і деякі фрески з позаминулого століття.