Про це місце
Неспокійна історія Свято-Троїцького монастиря під Сатановом триває вже близько тисячі років. За однією з легенд, у XI столітті його заснував монах з Афона, але офіційно обитель датовано XVI – XVIII століттями. Монастир був православним, уніатським, потім знову православним. Він також встиг побути і чоловічим, і жіночим. Тихе, спокійне сьогодні місце далеко не завжди було таким.
Унікальний монастир, що підноситься над річкою Збруч, починався з природних печер, які збереглися і досі. Біля підніжжя скелі є вхід. Спочатку обитель була дерев’яною, а на початку XVII століття з’явилися споруди з каменю.
До монастирського архітектурного ансамблю належали три церкви (Покровська, Миколаївська та Троїцька), дзвіниця, келії, в’їзні ворота й огорожа. У стилі бароко обитель перебудували в 1744 році. Не всі її споруди збереглися до наших днів. З трьох церков залишилася тільки Троїцька, вціліли дзвіниця і келії.
За радянської влади і під час атеїстичних переслідувань монастир був закритий, але за часів Другої світової війни його ненадовго відродили. Відтак, у 1962 році обитель знову закрили, і вона стала занедбаною. У 1989 році Свято-Троїцький монастир повернули православній громаді, а в 2003-му Священний синод Української православної церкви прийняв рішення про його відродження.