У 1787 р. Кам’янку продали князю. Г. П. Потьомкіну її господарі, польські магнати Любомирські. Він подарував її своїй племінниці К. М. Самойловій, яка вийшла заміж за Л. Давидова і залишилася тут жити. У 20-х рр. XIX ст. тут оселився син Самойлової – полковник Давидов, учасник франко-російської війни 1812 р. Протягом 1820-1822 рр. в Кам’янку двічі приїжджав А.С. Пушкін. Перший раз, в листопаді 1820 р. він гостював майже чотири місяці. Тут познайомився з сім’єю Давидових, генералом Раєвським, проводив час в суспільстві декабристів (Кам’янка тоді стала одним із центрів декабристського руху на Україні), про що писав М. І. Гнєдич в грудні 1820 р. В період перебування в Кам’янці Олександр Сергійович написав вірші " Нереїда ","Я пережив свої бажання" і завершив поему" Кавказький бранець ". У 1975 р. в пам’ять про перебування поета в Кам’янці був встановлений пам’ятник.