Первісним завданням замку, збудованого ще в середині ХVI століття (1540-1548 роки), було захищати землі від нападу кримських татар. Під час Другої світової війни Тернопільський замок був одним із останніх пунктів оборони гітлерівських війск і згодом зруйнований Червоною армією. Будівництво розпочалося після того, як великий гетьман короний (голова королівських військ Польщі) Ян Тарновський отримав право володіння землями, на яких розташоване сучасне місто, і возведення на них свого замку. Першу згадку про фортецю знаходимо у літописі міста 15 квітня 1540 року. Згодом її укріплювали син коронного гетьмана і Томаш Замойський – зять видатного українського політичного та культурного діяча Василя Костянтина Острозького. Через великі витрати на будівництво замку місто навіть звільняли від низки податків. Замок багато разів серйозно руйнували кримські татари – у 1575, 1589, 1672, 1675 роках. Під час облоги міста і татарських нападів мешканці Тернополя переховувалися у підземеллях фортеці. Своїми підземними проходами він сполучений з багатьма церквами і костелами.