Традиційно храм складається з трьох зрубів різної висоти. Всі простори, які формують будову, створюють пірамідальний силует композиції, оскільки висота їх поступово збільшується до центру будівлі. У плані церква також має особливості – з бічних прибудов до притвору є свої проходи у неф. Оригінально зроблено шатрове перекриття центрального простору церкви в інтер’єрі. Воно повністю відкрите до самого верху так, що світло, проникаючи через вікна ліхтарика на куполі, заливає весь простір. У храмі збереглися різьблення по дереву і живопис, які належать до XIX – XX століть. Одночасно з церквою побудували приземкувату двояруну дзвіницю. Покрівля храму й дзвіниці, а також опуклі завершення куполів свідчать про ремонт, зроблений у XIX столітті. Свого часу Підберезівська громада увійшла до складу Української автокефальної церкви. У радянські часи священики ховали в храмі українську церковну богослужбову літературу. Зараз він належить до Української православної церкви Київського патріархату.