Церква пережила прихід радянської влади, але перед Другою світовою війною була закрита, а ікони, які в ній знаходилися, пропали. У будівлі організували спортивний зал. В період німецької окупації в церкві було дозволено богослужіння. Жителі Добрянки принесли в храм свої домашні образи, які тут знаходяться і зараз. Церква дерев’яна, зсередини оштукатурена. Цікаво, що з 1835 року діяв указ Миколи I про заборону дзвону в старообрядницьких церквах, тому дзвіниці храм не мав. Дерев’яна двоярусна дзвіниця над входом до церкви була побудована лише в 2012 році. У храмі виключно старообрядницькі ікони - більш темноликі й аскетичні, ніж православні. І церковний спів тут зберігся унісонний за стародавніми нотами-крюками.