Цей храм є одним з двох, які були в селі на початку ХХ століття, але в 1960 році тутешню греко-католицьку церкву спалили за наказом місцевої влади. Жерсть, яка від неї залишилася, і вкрила потім дах храму Василя Великого. Церква зводилася майстрами Михайлом Маньо і Петром Глебою. Вони дуже вдало вибрали місце для храму – останній виступ високої гори, що плавно збігає вниз. Завдяки цьому церкву було видно з усіх боків. В архітектурному плані це тризрубний храм з галереєю навколо вікон другого ярусу. Над бабинцем височить квадратна в плані вежа-дзвіниця зі шпилем. Під час останнього ремонту храм оббили білою пластиковою вагонкою, яка заховала автентичні стіни. Усередині храму зберігається багато робіт місцевих різьбярів по дереву: царські врата і бічний вівтар, рами і свічники. Церква нині діє, належить Українській православній церкві.