Преподобний Серафим Саровський народився 1754-го року. Коли він був юнаком, то впав зі дзвіниці, а коли вилікувався, то увірував, що його травму зцілила ікона Знамення Пресвятої Богородиці, привезена до його рідного села. Усе життя він був аскетом і вів замкнутий спосіб життя, а 1778-го року став послушником у монастирі і прийняв ім’я Серафим. Згодом Серафим дав обітницю мовчати. Помер святий під час молитви 2 січня 1833 року.