Спочатку місце для будівництва храму обирали переважно на підвищеній місцевості, й мешканці не мали права будувати свої будинки вище, ніж хрест на церкві. Довкола храму земля вважалася освяченою, захищеною, такою, яка має силу. Після жовтневої революції храми і церкви зазнавали знищення й руйнування. Священнослужителів репресували, храмові споруди підривали і розбирали або ж облаштовували їх під складські приміщення або сільські клуби. Храм Вознесіння Господнього в Павлиші також хотіли підірвати, проте школа, яка знаходилася поряд, завадила цьому задуму, оскільки її могли пошкодити під час вибуху. Після здобуття Україною незалежності церкву в Павлиші реставрували завдяки протоієрею Іоанну, в миру Кішу Івану Павловичу.