Редакция Zruchno.Travel

Майже кожне місто, містечко або село може похвалитися знаменними, історичними або просто красивими місцями. Про свою подорож до славного Підкаменю написав тревел-блогер Сергій Оньков.

Навіть якщо ви такі самі товстошкірі, як я, і жодним чином не відчуваєте впливу усяких там «місць сили» (а Чортів камінь, є таким місцем, безперечно), відвідати містечко Підкамінь Бродівського району усе одно варто. По-перше, із-за дуже гарної природи навкруги, монастиря-фортеці та й загального антуражу.

Оборонний монастир, само собою, мав виникнути саме на узвишші і видно його звідусіль. Ось так – з південно-східної околиці:

Туди я пішов узагалі-то шукати каплицю на кладовищі, традиційно починаючи огляд невідомого місця з найбільшої глухомані. А так вийшло, що й вид на монастир упіймав.

Каплиця 1796-97 років і нині використовується римо-католиками.

Навколо старовинні поховання…

Уже добряче стерті часом наївні й відверті свідки чужого давно минулого горя.

Є і козацькі хрести.

Помалу перебираюсь до монастиря. З дороги все середмістя як на долоні:

Першою на шляху трапилась барокова каплиця Святої Параскеви П’ятниці 1739 року зі статуєю святого Онуфрія.

І старезний дім з табличкою.

І каменюка, яка, попри всі легенди й казки, скоріше за все є шматком коралового рифу з доісторичного моря.

З монастирською стіною:

Невиразна нині капличка (1788 р.):

Вид кудись на північ, у сторону Бродів:

Відомий ще з 1464 року монастир Походження Дерева Хреста Господнього давав захист місцевому населенню від татарських нападів, хоча час від часу вони його таки нищили. Капітальне відродження сталось у 18 ст., коли виникли костьол і оборонні мури.

Дзвіниця – частина стіни:

Відреставрована в’їзна брама:

Потужні вежі фортеці:

Великої шкоди монастир зазнав у радянський період, коли побував в’язницею та лікарнею для душевнохворих. У костьолі була спочатку конюшня, потім – гараж. Зараз твердиня потроху відроджується. Вежа костьолу, вкрита риштуванням, уже багато років перебуває у стані «вічної» реставрації.

Капличка-ротонда св. Яна Непомука.

Загальний план двору з фігурою Богоматері.

Всередині веж:

Артефакти минулого поки просто виставлені під стінами.

Вид від монастиря у зелену далечінь:

Ну а тепер пішли до каменюки. Навколо усякі скельні нагромадження і печери.

На самому камені, що має добрі 18 метрів заввишки, виявлені сліди дерев’яної оборонної споруди і штучні ями до 0,6 м.

Навколо збереглися поховання, напевно ще монахів тої давньої скельної обителі, що стоять тут аж із 16 віку.

Звідси інший ракурс монастиря, тільки сонце цього разу було навпроти.

Зелено й прекрасно навколо:

Заплутаними тихими вуличками вертаюсь назад, просто виловлюючи приємні деталі.

Кам’яниці головної вулиці Підкаменю надають йому цілком міського вигляду.

Церква-новобуд у середмісті:

Старі будівлі навколо автостанції:

Сергій Оньков - тревел-блогер, автор проекту “Де мене носило” на LiveJournal.