Як доїхати до  Богуслава?

З Черкас йде прямий автобус із автостанції на залізничному вокзалі, але краще сідати на автовокзалі, якщо збираєтесь купувати квиток в касі.
Автобус Черкаси – Біла Церква

Черкаси АС-2  09:10 – Богуслав 12:35
Богуслав 17:20 – Черкаси АС  20:05

З Києва доїхати теж не проблема – самий економний варіант сісти на електричку до Миронівки, а звідти  автобусом до Богуслава
Миронівка — Богуслав
06:00, 07:10, 07:50, 09:00, 10:10, 10:30, 11:30, 12:20, 13:00, 13:50, 14:40, 16:10, 17:10

А автомобілем доїхати зовсім не проблема – це ж не Одеська область, дороги тут потрохи латають.

Прогулянка вздовж Росі

В Богуславі автостанція знаходиться прямо на острові на річці Рось. Вже вийшовши з автобуса бачиш перші атракції містечка. Місто невелике, всього 17 тисяч жителів, але дуже зелене і затишне, розділене річкою Рось.

Поруч біля автостанції стоїть пам’ятник Марусі Богуславці. 

Мару́ся Богусла́вка — легендарна українська героїня XVI та XVII ст. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Марусю взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Відома козацька дума цього періоду оповідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку і темниці. Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 невільних (за іншими варіантами думи 33 роки) років.  Дивно, вона не повертається з ними додому, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне поєднання до землі свого походження. (с)

Серед брил попадаються і з привітом з минулого. Цікаво хто і коли намагався цей камінь обробити.

Нагадало Крим

Ще хатки над Россю

Міст, який з’єднує острів, де знаходиться автостанція з центром міста.

Вид в сторону гранітного оголення

Влітку тут мабуть людно

Через приватний сектор пробираємось до природної пам’ятки – Богуславського гранітного оголення

Богуславське гранітне оголення – геологічний пам’ятник природи. Скелі висотою 10-12 м розташовані вздовж русла річки  Рось в центральній частині Богуслава.

У долині річки по її схилах ефектно розкидані врослі в землю гранітні брили. Вік богуславських гранітів становить 2 млрд. років.

У місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги. Одне з таких місць з глибокою ванною, над якою нависає висока скеля, місцеві жителі називають “Ямою”.

Звісно восени ніхто не купається. На альтанці в цей день було людно від весіль що приїжджали сюди фотографуватись.

На жаль місцеві як завжди не цінують красу що поруч. Навколо багато  сміття і надписів на гранітах.

Не перестаю дивуватись як дерева умудряються рости між брил.

Вулицями міста

Фортеця під назвою Богуславль в літописі за 1195 рік, поряд з Каневом і Корсунем згадується як одна з трьох найбільш укріплених південних прикордонних форпостів Київської Русі. Але і це не врятувало його від повного руйнування монгольською ордою в 1240 році. Наступна інформація про Богуслав датована 1591 роком, коли польський король Сигізмунд III віддав його у володіння волинському воєводі князю  Острозькому. У 1620 році місто отримуэ Магдебурзьке право і герб. Під час війни в 1648 році поляки були на кілька років вигнані з міста і він став сотенним містечком Білоцерківського, а потім – Корсунського полку. У 1777 р польський король подарував Богуславське староство князю С. Понятовського, а в 1793 р воно увійшло до складу Російської імперії. У 1796 році Богуслав став повітовим містом, яким  залишався до 1846-го.

У ХІХ столітті у Богуслав побувало багато відомих людей. Серед них Пушкін і Гоголь. Уродженцем Богуслава був художник Іван Сошенко, а його друг Тарас Шевченко неодноразово бував у місті. У 1859-61 роках в богуславському духовному училищі працював Іван Нечуй-Левицький, який, до речі, тут же й навчався (1847-52). 1877 року до Богуслава приїхав 18-річний Соломон Рабинович (Шолом-Алейхем). Три роки він працював учителем дочки багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Майбутній всесвітньовідомий письменник закохався в свою ученицю. 1883 року всупереч волі Елімелеха Соломон викрав Ольгу Лоєву та одружився з нею. А в 1885-му до міста приїхала Марко Вовчок. Перед переїздом до Хохітви рік вона прожила у Богуславі

По кількості збережених будівель здається що Богуслав з відривом випереджає Черкаси.

Містечко маленьке то ж історичний центр зовсім поруч біля автостанції.

Мерія розташувалась в шикарному будинку Покраса, 1887 року побудови. Цікаво було б глянути на його інтер’єри.

А в цьому будинку 1909 рокуМузей історії Богуславщини. Музей хоч і маленький, але мабуть один з найкращих в центральному регіоні. Цікаве розташування кімнат – ти йжеш від епохи до епохи то піднімаючись то спускаючись. Ціна за вхід традиційно символічна.

В дворі музею знаходиться пам’ятний знак богуславському полковнику Самійлові Самусю

Як і сто років назад ця будівля використовується для торгівлі

Далі по вулиці найстаріша будівля міста.

Кам’яниця –  пам’ятка архітектури місцевого значення.

Просто неймовірно що вона збереглась. Зазвичай в містечках Наддніпрянщини такого віку тільки церкви.

Як каже Вікіпедія:  Хедер або так звана «Кам’яниця» — вважається найдавнішою будівлею Богуслава. Ця масивна будівля, зведена 1726 року для потреб єврейської громади Богуслава, а саме у ній містилася еврейська початкова школа — хедер, після революції — клуб для глухонімих, під час Другої світової війни — в’язниця гестапо і вже по війні у кам’яниці відкрився музей комсомольської слави. 22 серпня 2006 року тут відкрито музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва

Вона була зачинена, чи працює зараз музей невідомо.

Якщо відійти від центру можна знайти ще декілька цікавих будиночків.

В Богуславі ще залишились чисто радянські магазини

Затишні дворики

Тихі вулички

Типовий для райцентру центр

Це мабуть ще тільки в Черкасах немає таких парасольок

Дерев’яні скульптури невизначеного віку і сюжету

Річка Рось

Фонтанчик біля єдиного закладу де можна було в суботу перекусити

Культові будівлі міста

Троїцька соборна церква головна пам’ятка Богуслава.

Її добре видно здалеку, не помітити її неможливо.

Збудували її у 1862 році на місці старої дерев’яної церкви.

Будівля зведена в нетиповому для українських православних храмів стилі. Це кругла в плані, оточена колонадою велика ротонда з прибудованою дзвіницею. Парадний фасад церкви – чотирьохколонний портик тосканського ордеру.

Чимось мені вона нагадала церкву у Вербівці Кам’янського району Черкаської області.

Поза межами історичного центру Богуслава,  знаходиться наймаловідоміший костел Київщини — костел Святого Владислава, який є парафіяльним храмом римо-католицької парафії Зішестя Святого Духа. Храм збудовано у 1819–1825 роках. Костел було закрито 1927 року. 2008 року місцевими римо-католиками розпочалися роботи з повернення костелу.

У жовтні 2009 року було зареєстровано римо-католицьку громаду м. Богуслава. І вже за кілька днів власник будівлі дозволив правити Службу Божу у приміщенні костелу. У жовтні 2012 року відбулося урочисте перенесення в храм статуї Діви Марії з каплички при колишній плебанії, а 19 травня 2013 року освячено хрест, встановлений на костелі. У червні 2014 року приміщення колишнього костелу офіційно повернули вірянам. Нині святиня потребує капітального ремонту. У майбутньому планується повернути костелу його первісний вигляд

Меморіали, пам’ятники Богуслава

Пам’ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам’ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі». Дуже актуальний надпис і для сьогодення.

Пам’ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Пам’ятний знак Алімпію Галику, головному маляру Києво – Печерської Лаври

Погруддя Тараса Шевченка теж є в місті

Пам’ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам’ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста

Щаслива селянка неподалік від костьолу

Пам’ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинули під час війни 1941—1945 рр

Пам’ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р

Пам’ятник комуністам порубаним в 1917 – 1920 роках 

Монумент на честь комсомолки-партизанки Марини Гризун, яка загинула 28 липня 1943 року у камері катівні ґестапо

Богуслав ідеальне містечко для подорожі вихідного дня як з Києва так і Черкас чи будь – якого іншого міста. А влітку ще й можна покупатись в Росі. В місті є готель з досить таки демократичними цінами.

Олександр Ткаченко відомий у туристичних колах як Сашко Дніпрович. Мандрівник, тревел-блогер. Живе в Черкасах, активно подорожує всією Україною, але акцент робить на велосипедні мандрівки маловідомими куточками Черкащини.