Під час Північної війни монастир спалили, всі монахи загинули. У 1744 році на місці згорілої обителі побудували дерев’яну церкву на честь великомученика Георгія Побідоносця. Кілька разів її ремонтували (1862 і 1881 рр.). Відповідно до опису 1888 року дах мав бляшаний покрив, поруч були розміщені господарські будівлі та будинок-притча. Площа володінь монастиря була величезною. У 1891 році було засновано жіночий монастир при церкві, але в 1923 році його закрили. Незабаром храм розорився, будови прийшли в занепад, а церкву підірвали. Тільки в 1945 році було дозволено відкрити Свято-Георгіївський храм як парафіяльну церкву. Це стало третім відродженням храму. У 1979 році почали відроджувати і монастир, як чоловічу, так і жіночу громади. Наприкінці 1980-х років на місці церкви звели каплицю-вівтар. У 1994 році монастир отримав ставропігію.