Першим, хто відвідав залишки Кабанового городища, був учений-археолог І. І. Ляпушкин. В урочищі ним були виявлені залишки керамічного посуду та стародавні камені. Пізніше дослідженням цієї місцевості займалися московські вчені, якими були складені окомірні плани залишків земляних та кам’яних укріплень. Було підраховано, що фортеця відноситься до ранньосередньовічного періоду Хазарського каганату. На підтвердження цього були знайдені осколки стародавнього посуду і предметів побуту салтівської археологічної культури. Кабаново городище представляло собою кам’яну цитадель у формі трапеції з додатковим зміцненням у вигляді валів і ровів. Завдяки додатковим дослідженням і розкопкам вдалося з’ясувати, що в середньовічній фортеці отримували залізо з місцевого, збагаченого залізом, пісковика. Були з’ясовані і причини руйнування Есхарскої фортеці – вона була знищена в результаті раптового нападу. Місцевість, на якій розташовувалося Кабаново городище, є археологічною пам’яткою, яка підлягає подальшому дослідженню і розкопкам.