Це був традиційний трьохприватний храм з прямокутним притвором і гранованою вівтарною частиною. Під час ремонту 1770 року до церкви була прибудована прямокутна в перерізі пятиярусная дзвіниця. Цим були змінені пропорції споруди, його довжина практично зрівнялася з висотою будівлі до хреста. Церква була двоповерховою. На першому нижчому поверсі розташовувався теплий храм Святого Миколи Чудотворця, а на більш високому другому - холодна Введенська церква. Зовні всі частини будівлі підкреслені масивним карнизом складного профілю. Вікна нижнього ярусу прикрашені опуклими напівколонами і сандриками. На верхньому - залишені без оформлення. У ХХ столітті церкву реставрували в 50 і в 80 роках, плануючи тут розміщення музею "Слова о полку Ігоревім", але в 90 храм передали відродженому Молчанському монастирю. Лише в кінці 2000 насельниці обителі за допомогою прихожан закінчили відновлення Микільської церкви. Церкву називають іноді ще й Велікоріцькою, на ім’я списку чудотворної ікони Святого Миколая, що зберігався тут до 1917 року. Сама ж ікона за переказами з’явилася в XIV столітті на річці Велика в районі Вятки.