Пізніше – в VII столітті до нашої ери – свій слід залишать тут кочові племена скіфів, які залишили напис на найвищій скелі – Гострій. Майже через тисячу років, за гіпотезою вчених-істориків, тут стояв табором київський князь Мстислав Романович перед першим боєм Русі з ординською навалою в 1223 році. У стародавні часи "Кам’яні Могили" називалися "Беш-Таш", що з тюркської перекладається як "п’ять гір". Ці виходи древніх гранітів займають 200 га, а найвищі зі скель мають свої назви – Гостра, Витязь, Панорама, Південна і Жаба. У 1951 році заповідник перейшов у підпорядкування Академії наук України. Його площу збільшено за рахунок територій в Запорізькій області (близько 100 га), в Донецькій області площа підохоронної території становить 300 га. У 1961 році був створений Український степовий природний заповідник на основі вже чинних природоохоронних територій. "Кам’яні Могили" стали його частиною. У заповіднику "Кам’яні Могили" виростають 485 видів рослин, два з яких – ендеміки. Це волошка несправжньоблідолускова і деревій голий. На території мешкає безліч видів гризунів, плазунів і пернатих, а також водяться лисиці, їжаки, зайці.