Історія древнього Жидичинського православного чоловічого монастиря сягає X століття. Загалом у княжий час Жидичинська обитель була однією з найбільш пошанованих та відвідуваних на теренах Київської Русі. Перші будівлі чернечої обителі були виконані з дерева й після навал татар були повністю зруйновані. Відбудова монастиря здійснювалась за підтримки князя Данила Галицького, князів Острозьких. Сучасного вигляду монастирський архітектурний комплекс, до складу якого входить Палац Митрополита, набув з моменту передачі його греко-католицькому ордену Василіанів. Тут розташовувалися палати архієреїв, маленька домова церква. З ліквідацією обителі Палац Митрополита поступово занепадав. Його в 1894 році відбудували завдяки опіці архієпископа Житомирського і Волинського Модеста, який освятив на честь мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія відновлену домову церкву. Палац з плином часу слугував будинком для сиріт та інвалідів, пізніше сільською школою. Нині в палатах Палацу Митрополита розташовується домовий храм преподобного Миколи Святоші, князя Луцького, келії братії, музей історії монастиря.