Наприкінці ХХ-го століття мешканці міста знову почали збирати кошти на пам’ятник великому Кобзарю і домоглися ухвалення урядом УРСР постанови про встановлення пам’ятника. Міська влада була налаштована проти встановлення статуї Шевченка на центральному проспекті. Львів’янам знову довелося обстоювати свою думку, покладаючи квіти на очікуване місце зведення монумента. Ані обласний, ані республіканський конкурси проектів не виявили переможця, але наполегливі вимоги громадськості змусили прийняти остаточне рішення. Пам’ятник було зроблено за проектом скульпторів Сухорських – Андрія і Володимира, архітекторів Юрія Диби та Юрія Хромея.У річницю незалежності України 1992-го року у Львові нарешті встановили пам’ятник великому Кобзарю, хоч його ще було завершено: під час відкриття городяни побачили лише постать Шевченка висотою майже 4,5 м. Її створювали українці аргентинської діаспори, де виготовили монумент, морем доправивши його до Гамбурга, а звідти – до Львова. В освяченні пам’ятника брали участь владики українських церков усіх конфесій.Другу частину композиції, "Хвилю народного відродження" -– 12-метрову стелу, прикрашену барельєфами, – виготовили українські та канадські майстри. Її встановили поруч зі скульптурою Шевченка в 1996-му році.