Село Липляни просякнуте відчуттям торжества християнського тріумфу над тоталітарною радянською системою. У колишній чеській колонії та поселенні волинських чехів народився, виховувався та поставав у своїй людській та християнській красі місцевий священномученик Мирон. Він, перебуваючи в ув’язненні в таборах, не полишав свого покликання і, незважаючи на сувору заборону, регулярно здійснював Божественну Літургію. Приводом для розстрілу священномученика Мирона стали знайдені в його ліжку святе Євангеліє та хрест, з якими він ніколи не розлучався. Архівні дані зазначають, що в 1950 році у Липлянах також діяла санітарно-лісова школа, яку очолювала дочка репресованого православного священика Михалевич Лідія Феофанівна. Саме вона в ті суворі радянські часи не побоялась запрошувати ченців, яким подарувала власну оселю, задля опіки хворими дітками інтернату. Відомо, що пізніше цю жінку звільнили з посади і позбавили права жити в Липлянах. Поява нинішнього скита є свого роду пам’ятником незламної віри, відданості учительській справі та любові до дітей Лідії Феофанівни. Нині ж в центральній частині села на берегах річки Стир красується Петро-Павлівський жіночий скит, в якому несуть послух монахині, діє недільна школа, облаштовано сквер.