Будівництво нового конвікту почалося в кінці серпня 1883 року. Комплекс мав форму чотирикутника з внутрішнім двориком, де посадили сади, парки, газони і клумби. На початку XX століття до будівлі школи і конвікту прибудували крило довжиною 57 метрів і каплицю висотою 48 метрів. Загальна довжина будівлі становила 772 метри, вона складалася з 327 залів і кімнат. Загальна ж довжина коридорів конвікту досягала 2000 метрів. У комплексі школи було облаштовано лазарет для інфікованих, а після пожежі 1906 року у школи з’явилася власна пожежна станція. У 1923 році комплекс електрифікували після будівництва електростанції, призначеної виключно для потреб школи. Для учнів конвікт відчинив свої двері у вересні 1886 року. Заняття проводили безперервно аж до початку військових дій в 1914 році. Під час війни будівля школи була частково зруйнована, у 1919 року Орден єзуїтів відновив комплекс, і заняття поновили. До 1937 року в школі було обладнано обсерваторію, ботанічну лабораторію, музей природи. Бібліотека конвікту до цього часу налічувала 26 тисяч томів довідкової та методичної літератури для викладачів і понад шість тисяч томів для учнів. Єзуїтська школа остаточно припинила свою діяльність у вересні 1939 року, з початком Другої світової війни і ліквідацією Польщі як держави. Випускники Хирівської школи єзуїтів заснували свою періодичну пресу, зі стін школи вийшло багато грамотних і високоосвічених інженерів, торговців, промисловців, агрономів, суддів і адвокатів, які відіграли важливу роль у становленні Польщі. За роки діяльності школи в її стінах побувало понад шість тисяч учнів.