Роком заснування Василіанського монастиря Різдва Христового вважають 1618-й, хоча перша дерев’яна церква була побудована монахами ще 1610 року. 1721 року монастир переходить у греко-католицьку віру. На початку другої половини неспокійного XVIIІ століття насельники обителі отримали грамоту від Михайла Вишневецького, яка дозволяла побудувати укріплення. Навколо монастиря були зведені муровані стіни з бійницями та п’ятьма баштами, викопано рів. Будівництво церкви Пресвятого Серця Христового було завершено 1751 року. До того часу майстром Іваном Рутковичем було виготовлено прекрасний іконостас, який нині знаходиться в Національному музеї Львова. 1905 року обитель перебудували, що цілком змінило її зовнішній вигляд. Від споруд XVII століття залишився тільки південний портал. Було змінено й розписи інтер’єру в 1911–1939 роках. Над ними працював Юліан Буцманюк, котрий надав їм риси модернізму. У розписах зображено діячів УНР і ЗУНР, риси митрополита Андрея Шептицького помітні в образі Бога Саваофа. За радянського правління 1946 року обитель закрили, влаштували тут дитбудинок і притулок душевнохворих. Тільки 1990 року монастир повернули церкві. Його реконструювали і відзначили державною премією з аріхтектури.