Пізніше, коли монастиря вже не було, церква стала парафіяльною. До середини ХІХ-го століття дерев’яна будівля застаріла і її перебудували коштом держави та пожертвувань приходу. У 1908-1909 роках за проектом єпархіального архітектора Є. Єрмакова звели кам’яний двоповерховий п’ятибанний храм із парафіяльної бібліотекою на другому поверсі. У роки богоборства в будівлі було організовано сільський клуб, а куполи і другий поверх знесли. Церковна громада в цей період переобладнала для потреб храму приватний будинок, подарований однією з парафіянок. У 1990-х роках будівлю клубу повернули церкві завдяки зусиллям настоятеля Симеона Афанасенка та голови місцевої сільради. Роботи з відновлення храму розпочалися лише після пожежі, що сталася в 2002-му році. Хоча ремонт ще не було остаточно завершено, громада повернулася на своє історичне місце, і перше богослужіння пройшло влітку 2001-го року.