До середини XVIII століття монастирський комплекс було остаточно сформовано. У монастирі були костел і келії, оточені потужними стінами з кутовими баштами. Стіни зведені з товстої й міцної цегли, мають прорізані бійниці. Висота стін сягає трьох метрів. Кути стін увінчували чотири башти у формі правильних п’ятигранників, які складалися з двох ярусів. Кожна грань ярусу башт була підсилена бійницею. Верхівка башт пірамідальна, має склепінчасте перекриття. З південної сторони розміщується головний вхід – ворота з надбрамною дзвіницею та аркою. Сьогодні стіни втратили первісний вигляд. Збереглися в непоганому стані тільки південна секція з південно-східною та південно-західною баштами. Монастир також зазнав ряду змін. У радянські часи в його приміщеннях виготовляли ялинкові іграшки. Повернули комплекс громаді Української автокефальної православної церкви 1990 року. Костел переосвятили на церкву Святого Володимира, а в монастирських приміщеннях розмістили духовну семінарію.