Про це місце
Як свідчать джерела, в 1197 році на одну з Почаївських гір прийшов c Афону монах Мефодій, та заснував невелику капличку. Через 22 роки тут же були закладені монастир та церква Преображення Господнього. Так починалася історія Свято-Духівського скиту – одинокої обителі, розташованої в мальовничому Почаєві.
Ченці тут вели особливо аскетичний спосіб життя. Згодом в монастирі відкрили богословську школу і друкарню. Цікавим є той факт, що всі важливі події, які відбувались в обителі ченці, записували на стінах каплиці і храму.
Але в XVI-XVII століттях на монастир обрушилися нещастя. Спершу обитель розорили під час двох нападів. А потім за часи трьох епідемій хвороби, яка в джерелах називається моровою виразкою, померли майже всі ченці.
Відновлення обителі почалося в 1901 році, коли Почаївська лавра заклала на тому ж місці нинішній скит Святого Духа. Але за часів атеїстичних гонінь його розорили і закрили, а ченці змушені були переселитися в Почаївську лавру.
Ще одне відновлення скиту почалося в 1990 році. Тоді відновилися богослужіння, духовне життя і господарська діяльність насельників. Була реконструйована вратарна церква Онуфрія Великого, храм Всіх Святих, зведений корпус для келій, побудована кам’яна огорожа навколо обителі. Зараз в скиті зберігається чудотворна ікона, мощі преподобного Мефодія та інші святині.