На чернігівській вулиці Шевченка можна побачити садибу Василя Дуніна-Борковського(1640–1702 рр.) – генерального обозного часів Гетьманщини, якого прозвали в народі чернігівським упирем. Як говорить легенда, після смерті Дуніна-Борковського його дух кожної ночі блукав навколо садиби, наганяючи жах на слуг та домочадців, а з першими півнями він вказував перстом на старий колодязь і зникав. Пізніше під час розкопок на дні колодязя знайшли книгу з сатанинськими заклинаннями. Будівля збереглася до наших днів лише частково. Широка алея з величезними тополями (колишня під’їздна дорога) веде до панського дому. Праворуч неї знаходиться старовинна одноповерхова споруда – господарська будівля садиби, а трохи далі раніше була садибна дерев’яна Миколаївська церква, але до наших днів вона не збереглася. Та й сам будинок, де жив Дунін-Борковський, перебудовувався безліч разів і вже не схожий на полковничі хороми XVII століття. Інтерес представляють старовинні підвали (1648 р.), де, згідно переказів, є підземний хід, що веде на інший бік річки Десни.