0 0 0

Про це місце

Не менш цікавими за будівлю драматичного театру з прилеглим сквером є й комплекс будівель навколо, на “театральному кільці”, серед яких і дореволюційні, і радянські споруди. Архітектурним акцентом кільця є одна з найвпізнаваніших пам’яток Маріуполя – два будинки зі шпилями на місці колишньої будівлі міськвиконкому та будинку підприємця Давида Хараджаева, зруйнованих у роки Другої світової війни. Автором проекту став київський архітектор Л.Яновицький з харківського інституту “МіськБудПроект”. Будинки-близнюки відрізняються кольором, адже західну частину було пофарбовано у білий колір, а східна залишилася природного цегляного кольору. Вони розділені проїжджою зоною та тротуарами вулиці Куїнджі. До семиповерхової основи примикають чотирьох- та п’ятиповерхові крила. Масивний рустований цоколь, арочні отвори в еркерах, колони та пілони іонічного ордеру, ліпнина на стінах, шпилі та фігурні парапети свідчать про традиційний стиль радянського класицизму, який ще іменують “сталінським ампіром”. Обидва будинки є пам’ятниками архітектури міського та обласного значення, що охороняються державою.

Читати далі
Протилежний бік скверу прикрашають два дореволюційні маєтки Абраама Трегубова, відреставровані компанією “Азовінтекс”. Після Другої світової війни споруда слугувала дитячою та дорослою поліклініками, місцевим відділом ЧК, сервісу “Ремобувь” та іншим організаціям. Абраам Трегубов був власником парового млина на Покровській площі та будівель на Георгіївській, Митрополитській та Євпаторійських вулицях. Будучи людиною прогресивною та заможною він міг собі дозволити мати три телефони: у квартирі, на млині та у мучному амбарі. Також Трегубов був активним громадським діячем, гласним міської думи та одним з семи директорів повітового відділення губернського тюремного комітету. Обрамляють театр і менш примітні будівлі. На одному з радянських будинків з червоної цегли біля пам’ятного знаку Жертвам голодомору у 2019 році з’явився мурал “Оптиміст” місцевого художника Олександра Писарчука. А будівля, де зараз знаходиться розкішний ресторан “Nielsen”, колись розташовувався магазин тканин “київський”, як його називали у народі. Навпроти останнього стоїть будинок, в якому колись жив Іван Казанцев, вчений-металург та заслужений діяч науки та техніки УРСР. Досі можна почути, як його називають “Наталкою”, адже так називався хлібний магазин на першому поверсі, де у радянські часи продавали ароматну та апетитну продукцію місцевого хлібозаводу. Гуляючи проспектом Миру неможливо не помітити й реконструйовані п’ятиповерхівки, які колись будувалися для працівників Маріупольського коксохімічного заводу, та сучасну школу мистецтв, заклад високої культури.


Послуги

Поряд з цим місцем

Де зупинитися

Де поїсти

Чим зайнятись

Всі відгуки

Партнери відпочинку