Урочисте відкриття меморіалу ветеранів війни в Афганістані відбулося в 1999 році, і було приурочене до 10-ї річниці виведення солдатів з території бойових дій. Сам же пам’ятник був виготовлений дещо раніше. Відомо, що до того, як опинитися на одній з київських вулиць, композиції довелося подолати довгий і нелегкий шлях свого транспортування. Скульптура знаходилася в Могильові-Подільському, а влада міста не робила нічого, щоб посприяти перевезенню історично-значущого монументу в столицю. Так, деякий час конструкція знаходилася біля Лаври. До десятої річниці виведення радянських солдатів з Афганістану в співтоваристві ветеранів-афганців виникло питання про встановлення меморіальної дошки з іменами і прізвищами загиблих героїв. Тоді було прийняте рішення трохи видозмінити пам’ятник, піднявши його на невеликий бронзовий поміст, додати кілька металевих тюльпанів, прикріпити до плити список загиблих і зробити підсвітку. Отримавши дозвіл на запропоновані зміни, на помості були викарбувані слова Сергія Говорухіна: "Яких друзів війна мені подарувала. Та тих, кого потім назад взяла. Мене убити хтіла і убила. Але що з того, що життя не забрала".