Ці фігурки розташовані поблизу краєзнавчого музею Бердянська. Ряди скульптур із піщаника збереглися з часів кочового життя половців (X–XII сторіччя). Одні статуї виконані з чітко зображеними обличчями, у інших лицьова частина зтерта. Члени кочових племен уважали, що образ жінки, закладений у статуї, символізує непереможність воїна і його безсмертя. Для того щоб надати обряду ще більше сили і могутності, половці робили жертвопринесення біля підніжжя статуй. Археологи неодноразово знаходили поруч із подібними бабами сліди кісток тварин.